Перспективи до єднання сільських рад до Любарської об’єднаної територіальної громади
12.12.2018р. відбулася спільна нарада щодо перспектив до єднання сільських рад до Любарської об’єднаної територіальної громади. В нараді взяли участь голова Любарської ОТГ В.М.Герасимчук , голова Любарського РДА К.Б. Чернецького, голова Любарської районної ради І.П. Кучер, секретар селищної ради, заступники селищного голови, в.о. старости, начальники відділів селищної ради, сільські голови, та депутати селищної та сільських рад.
Детально про плани та перспективи децентралізації в Україні учасникам зустрічі розповіли Невмержицький Василь Іванович - Директор Житомирського Центру розвитку місцевого самоврядування та Сергій Романович – радник з питань децентралізації Житомирського ЦРМС.
На нараді також було обговорено питання які турбували сільських голів щодо приєднання до Любарської територіальної громади.
Навіщо нам децентралізація?
Нещодавно виповнився рік від того моменту, коли ми розпочали реформу децентралізації.
17 червня 2014 року Верховна Рада України прийняла перший з пакету "децентралізаційних законів" – Закон України "Про співробітництво територіальних громад". А сьогодні ми підходимо до критичної точки.
Саме зараз вирішується – чи відбудеться реформа чи ми знову відкотимось назад. Від цього в значній мірі залежить успіх усієї програми реформ, які необхідні Україні. Тому я вирішив написати про те, чому ця реформа потрібна, а також підсумувати, зроблено і що маємо ще зробити.
Що ж таке децентралізація? Вона передбачає створення фінансово незалежних громад, які зможуть самостійно утримувати дитячі садки і школи, амбулаторії, будинки культури і клуби, інфраструктуру.
Простіше кажучи, децентралізація – це реальний шлях до підвищення якості повсякденного життя мешканців кожного села, селища чи міста.
Без децентралізації, без ефективного місцевого самоврядування, ми ще надовго залишимось з проблемами, які сьогодні маємо.
Це – аксіома для кожного пересічного європейця. "Я б хотів, щоб ви зрозуміли, що створення місцевого самоврядування – це один з елементів побудови західної цивілізації", – говорить один з польських реформаторів ЄжиСтемпень.
Чому ми обираємо шлях децентралізації?
Тому що європейський і світовий досвід свідчить, що місцеві проблеми можуть ефективно вирішуватись тільки на місцевому рівні. Держава ніколи не дійде до проблем кожного села чи міста, кожної вулиці чи двору.
Той шлях, який ми обираємо, передбачає передачу повноважень вирішувати місцеві проблеми на низовий, базовий рівень, рівень громад. Також він передбачає забезпечення їх власними фінансовими ресурсами, які зроблять їх спроможними ці проблеми вирішувати.
Всі постсоціалістичні країни центрально-східної Європи пройшли шлях децентралізації. І усі вони від цього отримали величезний поштовх для свого розвитку.
Будь-який орган місцевого самоврядування може діяти тільки в рамках закону і Конституції. Віддаючи в ході децентралізації повноваження, держава забезпечує одночасно ефективний контроль і зупиняє ті рішення, де місцеві органи влади виходять за межі своїх повноважень.
Спроможні громади
Повноваження, фінансові ресурси і контроль – три кити, на яких базується ефективна модель місцевого самоврядування.
І саме на цих трьох напрямках зосереджені сьогодні наші зусилля.
Громади мають бути спроможні взяти на себе широкі повноваження у вирішенні місцевих проблем. Отримавши відповідні економічні інструменти (перш за все податки і збори), вони мають заробити для себе необхідні ресурси.
Сьогодні більшість наших сіл – дотаційні, вони не можуть заробити навіть на утримання сільради. А це, в свою чергу, позбавляє сільську владу будь-яких стимулів для розвитку.
Нинішня система управління на селі склалася ще в 20-30 роках минулого століття. За цей час кардинально змінилася і економічна, і демографічна ситуація в країні.
Села, в яких жило 1-3 тисячі людей і в яких люди у віці 20-50 років складали до 70% населення, не лише зменшилися, але й постаріли. Та сама ситуація і в містечках.
Тому заради збереження українського села створено механізм добровільного об’єднання громад, який дає стимул для розвитку сільських територій.
Звичайно, можна залишити все як є і продовжити вічну пісню про те, що село гине. А можна почати реформу управління такими територіями і досягнути успіху.
Сьогодні цей процес стартував. Уже дев’ять областей – Дніпропетровська, Житомирська, Хмельницька, Херсонська. Миколаївська, Полтавська, Харківська, Чернігівська і Рівненська – прийняли перспективні плани формування спроможних громад на сесіях облрад.
Хочу наголосити на слові "перспективні". Плани, про які йде мова, вони визначають лише його можливі рамки. Принципово важливо, щоб в процесі об’єднання не виникли "мертві зони", коли слабкі громади залишаться нікому не потрібними.
Саме тому в Законі України "Про добровільне об’єднання територіальних громад" передбачено наявність такого плану на обласному рівні як необхідна умова.
А далі йти по шляху об’єднання чи вичікувати – справа самих громад.
Закон про співробітництво територіальних громад, з якого ми починали, передбачає і те, що громади можуть розпочати зі спільних проектів, а далі вже приймати рішення. А для тих громад, які готові уже сьогодні до перетворень, закладені стимули.
Це доступ до тих повноважень і ресурсів, які уже сьогодні отримують міста, у яких повноцінна система місцевого самоврядування була сформована ще раніше.
Економічні стимули
Парламент прийняв зміни до Податкового та Бюджетного кодексів, які уже розширили фінансові можливості місцевого самоврядування, а в майбутньому дозволяють зробити економічно самодостатніми та спроможними і нові об’єднані громади.
Об’єднані громади отримають весь спектр повноважень та фінансових ресурсів, що їх наразі уже мають міста обласного значення, зокрема зарахування 60% ПДФО на власні повноваження, прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом (зараз прямі відносини мають лише області, райони, міста обласного значення –УП ), державні субвенції.
Логіка цих змін полягає в тому, що податки, які передаються на місця, дозволяють збільшити місцеві бюджети, а громади уже матимуть право питати у свого керівництва, як ті розпоряджаються додатковими ресурсами.
Але справа не тільки в цьому. Якщо громада левову частину податків, які створюються на її території, залишає в себе, а не відсилає у Київ, у неї з’являється стимул заробляти більше.
Так громади стають активними учасниками економічного життя. І я не можу уявити собі, як без залучення місцевої ініціативи можна досягти економічного зростання у громаді.
Наприклад ДФРР працює в межах своєї квоти області подаючи на державне фінансування проекти стратегічного значення, які реалізуються знову ж таки на території громад.
Повноваження
Також йде передача органам місцевого самоврядування повноважень, які по праву їм належать.
Знаковим було прийняття закону про архітектурно-будівельний контроль.
Тепер на місця передаються максимальні повноваження, але контроль залишається за центром.
Така ж логіка стосунків центр-регіон буде закладена і в сфері управління землею.
Відійшло в минуле поняття земель за межами населених пунктів, розпоряджатись якими одноосібно мали право державні чиновники, а проект закону про децентралізацію в сфері надання адміністративних послуг уже зареєстрований.
Далі на черзі – чітке розмежування повноважень у сфері освіти, охорони здоров’я, дозвілля, соціально-економічного розвитку, інфраструктури між рівнями місцевого самоврядування.
Цей етап ми зможемо провести уже після того, як буде чітко визначена і закріплена в Конституції нова система місцевого самоврядування.
Система управління на місцях
Зараз існує дуже багато міфів про те, як зміниться адміністративно територіальний устрій країни.
Перш за все, межі областей та районів, змінюватись небудуть.
Основною територіальною одиницею стає громада.
Села, які ввійшли до об’єднаної громади обирають старост, які входять до виконкому об’єднаної громади і виконують ті ж функції, які були в сільраді.
Тобто за простою довідкою не потрібно їхати в новий центр громади – усе на місці вам зробить староста.
Саме ці речі мають бути закріплені в Конституції. Ми можемо до безконечності дискутувати про терміни і деталі, але є усього чотири ключові моменти, які необхідно чітко зафіксувати:
- статус громади як базової одиниці місцевого самоврядування;
- принципи субсидіарності, повсюдності, фінансової самодостатності місцевого самоврядування,
- трирівневу модель місцевого самоврядування;
- систему забезпечення контролю з боку держави та громади.
Один польський реформатор Лєшек Бальцерович сказав: "За реформи треба боротись. У кожної реформи є опоненти. Якщо немає незадоволених, то немає й реформ".
Донині діюча модель роботи вичерпала себе. Без впровадження повноцінного місцевого самоврядування європейської зразку нам не побудувати європейської України. Всіх запрошуємо відвідати офіційний сайт громади та ознайомитися з нашими планами та здобутками.
